Аріведерчі: Rockefeller Center

Враження від Нью-Йорку через день, тиждень і 5 місяців після подорожі суттєво відрізняються. Свіжі спогади були ніби не моїми, їх треба було впорядкувати і посмакувати.

Сьогодні я бачу нашу подорож цілісно і яскраво.

І перше, що я розумію – як нещадно мало часу тиждень для будь-чого такого ж грандіозного, як Нью-Йорк. При всій суєті, перенасиченості туристами і емігрантами, при першому враженні шаленого галасливого мурашника, яке воно створює, це місто живе своїм розміреним, відокремленим від фотокамер і екскурсійних маршрутів життям. І при наступному візиті туди (звичайно, я повернусь ще не раз!!!) хотілось би спробувати пожити з місяць в якомусь апарті в центрі Мангеттену, засинати під ранок в масці для сну, просинатися і пити каву (нуу, може не каву, спогади не найкращі))), гуляти розмірено по вулицях, сидіти в кафешках, нікуди не бігти, не поспішати, не запізнюватися.

Занесло трохи )
1.

Anyway, Нью-Йорк, The Big Apple.

Напевне, більшість моїх вражень все ж від Мангеттену – головної частини міста. Всі інші райони живуть своїм відмінним, уособленим життям. Ми жили на Лонг-Айленді. Година їзди по countryside, за вікнами – жовто-коричнева осінь і двоповерхові будиночки. Неймовірний контраст з Мангеттеном. А там – галасливе місто, галасливі люди, в очах мерехтить від жовтих cabs (а не дерев)) і маленьких кусочків неба, яке ледь видно крізь верхівки хмарочосів. І постійним фоном - аромати. Запах Мангеттена – це шалена суміш смаженої риби (основна нота!!), східних спецій (фалафелю) і, подекуди, сміття.
2.

В багатьох сучасних європейських містах поєднання старих районів з сучасними – це поєднання 2-3-х-поверхівок із хмарочосами. Мангеттен створює враження суцільного хмарочосу – десь старого як світ (і виглядає саме так), а десь – як з обкладинки глянцю.
3.

Люди.
Це було моє перше і найбільше «ах!» Нью-Йорку. Звісно, вихованість і привітність для мене не є 8-м чудом світу. Але тут були зовсім інші, свіжі враження. Для жителів Нью-Йорку це не просто being polite. Це свідомість. Це стан душі. Коли посеред ночі на залізничній станції абсолютно незнайома дівчина їде до довідки на ескалаторі, щоб дізнатися для тебе, чи на правильній колії ти стоїш. Коли касирка в супермаркеті, прислуховуючись до акценту, питає звідки ви і далі вже «як вам Нью-Йорк, що ви вже бачили, що плануєте далі?». Коли перехожий на вулиці, не знаючи як тобі допомогти, зачіпає когось іншого і от в них вже ціле обговорення твого питання – найбанальнішого, повірте. Всі спокійні, постійно сміються і жартують. Машиніст в поїзді оголошує станцію – and now my favorite station. Ми підіймалися на верхівку Rockefeller Center – Top of the Rock. До ліфту нас відправляла весела афро-американка зі словами it’s 43 seconds of joy (саме 43 секунди ліфт зі звуковими та візуальними ефектами везе вас на 102-й поверх).

Від такого ставлення вже на другий день перебування починаєш почувати себе комфортно і майже як вдома. (І не кажіть мені, що це показуха! Показове have a nice day з посмішкою мені таки миліше, ніж злобне «шо нада?» на київському вокзалі).
4.

Стиль одягу в Нью-Йорку – smart casual. Відверто спортивно одягаються лише туристи. Мангеттенці ж поєднують любов до зручного взуття, такого як кросівки чи мокасини, з елегантністю ділових костюмів, суконь, пальт і якісних аксесуарів. Ще одна дивина – голі ноги жінок в будь-яку погоду. Модно, гарно, погоджуюся. У власному транспорті – без проблем. Але перебіжки від метро до роботи в +6 і під дощем без колготок – це екстрім!

5.

А ще тут модно прибирати гіменце за своїми друзями меншими ))

8.

Їжа і напої. Побутує думка, що в Америці жахлива їжа і ще гірша кава. З другим погоджуся. Вибачте, але американський варіант кави – це не кава. Тому в Starbucks ми зайшли лише як в одне із визначних місць. В домашніх кухнях -кавоварки з фільтрами, з яких виходить вагон незрозумілої рідини, названої кавою. Простіть, я люблю еспресо. Звісно, true espresso, пропущене через агрегат La Marzocco вартістю 13 тисяч доларів під тиском 9 бар протягом 25 секунд тут можна знайти (можемо порекомендувати мережу JOE). Але вартість $14 за правильну 30-грамову порцію – не для пересічного українця.

А от стосовно їжі – це вже залежить від того, де їсти або де купувати продукти. Ми побували в кількох дуже якісних супермаркетах. Я ходила зачарована, як на екскурсії. Зі стану зачарованості мене вивела ціна буханки хліба - $6. За такі гроші можна нафастфудитися до відвалу (чим-попало, звісно). А хліб виявився надзвичайно смачним!

Також ми не могли не спробувати славнозвісні бутери в Katz's Delicatessen – закусочній в єврейському стилі на Мангеттені. Сендвіч з неймовірною пастромою власного виробництва плюс хрусткі огірочки. Смачно, але не на кожен день – шкодить фігурі і гаманцю ($20 за штуку).
9.

А от Лонг-Айленд став справжнім раєм для такого морепродуктового маніяка, як я ). Як ми вже писали раніше - про Captain Ben Bracco's Seafood Market - заради лобстерів я готова залишитися жити в палатці на березі океану! ))

Окрема тема – алкоголь. Просто йти по дорозі, придумати купити до вечері чогось міцного і таки купити вам навряд чи вдасться. Справа в тому, що алкоголь в основному продається лише в спеціалізованих магазинах, а вони знаходяться за якимись спеціальними «секретними» адресами – натрапити можна хіба випадково ))) В супермаркетах продається лише пиво і вино. І того і іншого, звичайно, шалений вибір. Найбільше вразив пивний відділ в Whole Foods – мережі супермаркетв здорової їжі. Дорогої здорової їжі )) Хоча, там нас вразило ВСЕ! Місцеве пиво чомусь зовсім не сподобалося.

Велика відмінність Нью-Йорку від європейських міст – майже повна відсутність курців. Лише окремі особи нервово затягуються на ходу під засуджуючими поглядами перехожих.
10.

Про транспорт ми вже писали тут, хочеться лише додати, що в поїздах неймовірно холодно. Година їзди від Лонг-Алейнду до Мангеттену – і ти перетворюєшся на бурульку з червоним носом і відмороженими кінцівками. Виявилося, що ми дуже теплолюбиві і ця манія кондиціонування приміщень до надзвичайно низьких температур нам незрозуміла.

Окремо хочу відмітити, що нас дуже вразив меморіал 9/11. Тут відчувається надзвичайно сильна енергетика...

11.

Хочеться ще писати і писати, але ви змучитеся читати )) Сподіваюся, будуть нові подорожі і нові враження, і тоді напишеться ще не одна історія.

Коли я опиняюсь в новому місті, мене завжди тягне відвідати в першу чергу якісь найвищі місця, звідки те місто буде видно як на долоні. Я отримую неймовірну насолоду, вдихаючи повітря з найбільшої висоти, відчуваючи себе над усім тим, з чим у всі наступні дні я буду знайомитись детальніше. Це допомагає в перший же день зорієнтуватись в масштабах, напрямках та відстанях, котрі доведеться подолати у пошуках всіх визначних місць. Також дає зрозуміти, які відстані є "walkable", а котрі без допомоги транспорту не подолати.

Звернувшись за допомогою у пошуках оглядових площадок в Інтернет, я зрозумів, що найрозумнішими порадами виявилися ті, котрі вели в низку ресторанів, що розміщені на найвищих поверхах хмарочосів. Логічно, за вартість вхідного квитка на Empire State Building можна випити непоганий коктель чи каву з десертом, насолоджуючись тими ж видами, ще й сидячи за столом!

Проте, це нам не підійшло з ряду причин: по-перше, така перешкода, як товсте скло є критичною, а по-друге, можливості пересідати що-п'ять хвилин за різні столи для спостереження різних сторін мабуть не було би.

Отже, наш вибір впав на observation deck "Top Of The Rock" на даху Рокфеллер-центру.

Вхідний квиток для дорослих вартує $32, для дітей (6-12 років) $26, та для осіб старших 62-х років $30.
Можна придбати Premier Pass за $37, куди окрім вхідного квитка ще входить сувенір, цифрове фото та карта з позначеними назвами будинків, котрі потрапляють в поле зору.
Також квитки, котрі додатково включають вхід в музей мистецтв Рокфеллерського Центру по $44, і такі, які позволяють піднятись двічі на день, по $47.

На вході доведеться пройти перевірку через металодетектори, як в аеропорту при проході контролю на безпеку. То ж потурбуйтесь, щоб у ваших сумках не було колючих та ріжучих предметів. Також чомусь не дозволяють проносити фото-штативи, що є дуже неприємним для фотографів в вечірній час.

Прохід до ліфтів пролягає через галерею, де можна коротко ознайомитись з історією будівлі.

А фото, про яке вище згадувалось є ось таким: ви зображаєте будівельників-висотників під час будівництва хмарочосу, сидячи на балці над обривом ;) (відоме фото "Обід на хмарочосі")