Неймовірно красиве море, готелі на узбережжі, система все включено і повний релакс. Ну, ще кілька екскурсій, звісно. Так ми зазвичай уявляємо Єгипет, і таким ми його бачимо, коли туди прилітаємо. Єгиптів в мене було 8. Про 9-й я справді серйозно задумувалась - to be or not to be. To be! - сказало мені запрошення на туристичний фестивать Турдом 17. Камон, бейбі, такого ти ще не бачила. От я і вирушила. В круїз по Нілу.
Я чекала багато нового - емоцій, вражень, знань, досвіду, знайомств та сувенірів ). Отримала я в рази більше. Ця подорож підійшла ідеально за розміром моєму невгамовному мандрівному "я" і зараз, в холодному осінньому Тернополі згадується солодким післясмаком гарячого єгипетського повітря.
Почну з початку, як би банально це не звучало ) Прилетіли ми в Хургаду, де на одну ніч зупинилися в готелі, після чого з самого раненька вирушили до Луксору, на наш чудо теплохід MS Lady Mary (не цей білий, наш наступний))
Тих, хто чекає велетенського лайнера розміром з середземноморське містечко, розчарую (чи може втішу, хто зна) - тут все компактно і затишно. 5 палуб, 72 каюти, ресторанчик, 2 бари, невеликий відкритий басейн, інтернет кафе і навіть 2 магазинчика.
Ось такий в нас був land view, поки ми не відплили з Луксору.
Каюти - це окреме щастя! М'які ліжка, комфортна білизна, зручні халати і тапочки, кондиціонер, всі необхідні дрібнички в ванній кімнаті. Підозрюю, що є і телевізор, але я його не помітила ) Також тут присутні рятувальні жилети для вашого спокою.
А ще - величезне панорамне вікно. Коли теплохід в русі, від нього просто не відірвати погляду.
Але все найцікавіше відбувається, звісно, на верхній палубі.
Тут вам і панорамний огляд 360 градусів, і свіже повітря, і мальовничі краєвиди навколо - так, в Єгипті, як виявилося, вони теж є і ще й ЯКІ!
Тут можна посидіти з чашечкою прохолодного чаю чи келихом пивка, розглядаючи ще так мало пізнану нами частину південного Єгипту. Можна лежати на лежаках, засмагати і освіжатися в басейні. Додайте сюди ще відмінний сервіс на борту - і ви повністю задоволені життям!
Круїз по Нілу - захопливий процес. В комфортних умовах на відстані під легеньким вітерцем ви спостерігаєте за тим, що відбувається вздовж усього узбережжя річки. Ви занурюєтеся в побут місцевих жителів, а також насолоджуєтеся шаленою природою, не властивою єгипетському морському узбережжю, одночасно не покидаючи п'ятизіркових умов.
"Долина Нілу - це музей під відкритим небом" - незмінна фраза всіх путівників виявляється чистою правдою. Тому, звісно, ми робимо зупинки, сходимо на сушу і долучаємося до вічного і прекрасного.
Перший пункт призначення - Східний Луксор - місто живих, де фараони жили і будували храми. Тут ми відвідуємо Карнакський храм - величезна архітектурна споруда, більше схожа на невелике місто. Це чудо будувалося страшно сказати скількома поколіннями фараонів протягом 1500 років!
Надзвичайно вразив Храм Едфу, присвячений богу Хору. Неймовірно, але знайшли його лише в 1860 році, якихось 160 років тому. Зі всієї 36-метрової висоти над пісками та сміттям виглядало лише 6 метрів споруди. Цього було достатньо для французького археолога та єгиптолога Огюста Маріета щоб розпочати розкопки, які виявили другий за величиною храм Єгипту.
Велич храму важко передати словами. Здоровенні зали, колони, рельєфні зображення та написи, що містять унікальну інформацію з різноманітних галузей знань.
Храм існував з найдавніших часів єгипетської культури, але був відбудований заново в 212 р. до н.е. За часів Римської імперії затяті християни добряче познущалися над стінами, намагаючись знищити згадки про інші релігії і видряпуючи зі стін лики давньоєгипетських богів.
До храму ми добиралися ось таким транспортним засобом ) (не раджу одягатися в біле)
Поверталися на теплохід через шалене місто і спостерігали його відверту відмінність від містечок північного Єгипту.
І знову ще далі на південь. Природа ще більше буяє, Ніл стає все чистішим. Ми наближуємося до території нубійців. Яскраві кольорові будиночки вздовж берега - перша ознака нубійських поселень.
Під вечір прибуваємо в Ком-Омбо, де відвідуємо одноіменний храм. Він є досить незвичним, оскільки присвячений одночасно двом богам - Себеку, якого зображають з головою крокодила, і сокологоловому старшому братові Осіріса - Хору.
На стінах храму досить точно відтворенні різноманітні медичні інструменти - черговий плюс в перелік знань і вмінь стародавніх єгиптян.
Також тут є маленький музейчик. Очевидно, в ньому знаходяться різноманітні результати розкопок, але я пам'ятаю лише мумії крокодилів... Бррр!
Після Ком-Омбо знову на теплохід і прямуємо до Асуану.
Вікіпедія каже, що Асуан - одне з найсухіших і найспекотніших міст на планеті. В рік випадає лише 1,4 мм опадів. Нас Асуан зустрів грозою!!! Гуляти так гуляти!
Про Асуанську Греблю не знає хіба не знаю хто! ) Ніл підкорили, електроенергією країну забезпечили. Але, зігнали з земель більше 90000 нубійців, поставили під загрозу зникнення багато археологічних пам'ятників, створили безліч екологічних проблем. І крокодилів більше тут нема...
Ну а конструкція мене взагалі розчарувала (по обличчях і коментах колег розуміла, що не мене одну) - уява малювала величезні потоки води, що падають з шаленої висоти (мало не Ніагарський водоспад)). Реальність - на фото... :/
Ще одним яскравим враженням стала подорож на човнах до нубійського поселення.
Тут як ніде в Єгипті відчувається справжня Африка. Темношкірі нубійці з негритянськими кучериками в галабеях, верблюди як основний вид транспорту, незвично чистий Ніл.
Перша зупинка під час подорожі - ботанічний сад на острові Кітченера.
Сад був заснований в 1898 році і налічує близько 400 видів рослин. Велично, затишно, спокійно, тихо, ароматно і екзотично.
Туристів на півдні суттєво менше порівняно з морським узбережжям, або з Луксором чи Каїром. Багато готелів пустують вже роками.
Наші задумливі провідники
Вздовж всього берега час від часу трапляються невеличкі поодинокі будиночки, мало не палатки, в яких живуть люди, собаки, навколо яких пасуться стрункі корови і бігають малі діти.
Чергова зупинка і ми ще раз переконуємося в неймовірній чистоті Нілу і просто не віримо своїм очам.
Водичка тут прозора, з ледь зеленкуватим відтінком, і холодна, незважаючи на спеку. Рожево-золотистий пісок ідеально доповнює картинку.
І нарешті, нубійське селище. Різнобарвні глиняні будиночки без дахів, стрункі чорні нубійці, гори сувенірних магазинчиків і нескінченне "ван доллар".
Чоловіки поводяться дуже привітно і відкрито. Жінки ж, натомість, похмурі і забороняють себе фотографувати (далі йшла "непереводимая игра слов с использованием местных идиоматических выражений")
Зі спецій, здається, є ВСЕ! Справжній рай для кулінарів!
Водили нас в будинок, поїли чаєм і годували халвою, показували величезних крокодилів в клітках і давали потримати в руках маленьких крокодильчиків. показували побут нубійців і розповідали про їхні традиції.
Нових вражень - не злічити! Історичний та культурний шок - не виміряти! Словами то все не передати. Варто просто спробувати. :)
