Трансфер в Дахаб для божевільних*

Звісно, мені хочеться написати про два неймовірних готелі, в яких ми жили, про Турдом, про мега ефективне поєднання роботи з відпочинком, про цікавих тренерів, про вечірні розваги і нашу офігєнну команду, ні!, навіть сім’ю - нашу чудо МЕРЕЖУ! Саме це все буде дарувати мені ейфорію в будь-якому місці в будь-якому куточку світу, навіть якщо це не буде Rixos ))

Та цього разу додалося щось таке, що навіть змінило мене до певної міри (не буду заглиблюватися в психологічні хащі)). Цим «чимось» був Дахаб.

Коли в перший раз в житті стаєш на дошку для віндсерфінгу і тобі це вдається!!! Коли нерівномірна засмага. Коли забуваєш, що хочеш їсти, пити і спати. Коли тебе фотографують несподівано в перекошеній бандані і кумедній позі, а тобі все одно, бо погляд горить і щоки болять від постійної посмішки. Коли на третій день тренувань  проходиш всю лагуну, жодного разу не падаючи у воду і вважаєш це особистим шаленим рекордом, всім досягненням досягнення! Саме тоді розумієш, що живеш. Живеш на повні груди, на широку ногу, в кайф, безтурботно і як там ще можна жити, щоб круто! Саме там забуваєш всі умовності і стереотипи, всі негаразди і напряги галасливого міського життя.

Це був ліричний відступ. Тепер трошки по суті )

Дахаб - це не місто; це море, пустеля, люди і атмосфера. Абсолютно нетуристичний курорт, тут практично немає випадкових людей. В кожного своя особлива мета. У списку відповідей на «чому Дахаб?» першою в мене була б – море. Віндсерфінг, кайтсерфінг, вейкбординг, дайвінг, фрідайвінг, снорклінг, моторні човни, катери і просто валяння на пляжі з інопланетними пейзажами навкруги.

Цікава особливість Дахабу – основна маса тих, кого ми зустріли не відпочиває тут. Вони тут живуть. Місяць, півроку, рік, десять років… Ніколи б не подумала, що в Єгипті можна жити десь крім готелів, бажано п’ятизіркових, бажано з all inclusive. І от я зустрічаю всіх цих щасливих людей і розумію, що щасливими їх робить життя в Дахабі. Тут працюють, тут займаються спортом, тут народжують дітей і виховують їх вільними від зайвостей «реального» світу.

Рай фрілансера – зняти квартиру або цілу вілу, їздити на велосипеді на ринок за продуктами, готувати собі чудо вечері або ж харчуватися в місцевих кафешках, де ціни адекватні, і страви смачні (варто обирати кафе з виходом до моря і лежаками – ви в воді , поки готуються страви). Плавати в ультра прозорому морі, освоїти нові види спорту, займатися йогою, малюванням, танцями і навіть підівчити іноземні мови. 

Я думаю, тут саме те місце, де можна зазирнути в себе, впорядкувати думки, розкрити таланти, умиротворитися і побачити всю картину в цілому. Tranquility і dolce far niente.

До вражень від моря додам ще одне важливе – враження від Blue Hole. 130-метрова вертикальна підводна печера, оточена кораловими рифами, один з найвідоміших дайверських спотів у всьому світі. Ну і найнебезпечніших, хоча це стосується шалених дайверів )). Ми ж просто над нею поплавали з масками і відчули всю силу і таємничість невідомої безодні під собою. 

Додатковий бонус до моєї і так вже до краєчків наповненої чаші емоцій – переміщення по Дахабу на пікапах. По бездоріжжю, на шаленій швидкості, сидячи на чому попало, вітер в обличчя, море з одного боку, дивовижні гори – з іншого. Реакція на це все – нестримний сміх від захоплення!

Що крім моря? Пустеля, бедуїни – інший світ, навіть інша планета. Поїздка на пікапах вглиб, між гори і піски, що зливаються в один колір з небом, коли починає вечоріти.

Бедуїнський вечір навколо вогнища, баран, запечений під землею, смачнючий чай і танці під співи місцевих талантів, прогулянка до місцевого ексклюзиву – водоспаду в горах (і таке буває!).

Ще одне колоритне місце – дахабський ринок. 

На мінімальній площі шалений асортимент всього!!! Овочі, фрукти, торти, закрутки, борщі, оселедці під шубами, пиріжки, рулетики і компоти; яскраві єгипетські шарфи і купки секонд-хенду, прикраси і різні дитячі дрібнички. Місцеві жителі приходять сюди не лише пошопитися, а навіть більше поговорити, дізнатися новини, просто потусуватися. 

На жаль, не встигла скуштувати місцевих наїдків, бо хотілося більше побачити, пофоткати і ще прогулятися вздовж берега.

Неймовірно вдячна Равілю Хамітову за натхнення і за переведення (практично за руку) до іншої реальності. Дуже хотілося б розповісти більше, але для цього потрібно зануритися глибше – і в прямому, і в переносному значенні. А поки що я залишаюся з новими яскравими мріями, які на очах перетворюються в досить конкретні плани. До скорої зустрічі, Дахаб!

* Історія про те, як я везла до Єгипту повну валізу вечірніх суконь і підборів, бо заброньовані готелі були делюкс класу, і як проходила половину часу в твердій від морської солі спідниці і пляжних тапках, не понижуючи при цьому градус щастя!

Оля Осипенко

New-York. Спогади.

Враження від Нью-Йорку через день, тиждень і 5 місяців після подорожі суттєво відрізняються. Свіжі спогади були ніби не моїми, їх треба було впорядкувати і посмакувати.

Сьогодні я бачу нашу подорож цілісно і яскраво.

І перше, що я розумію – як нещадно мало часу тиждень для будь-чого такого ж грандіозного, як Нью-Йорк. При всій суєті, перенасиченості туристами і емігрантами, при першому враженні шаленого галасливого мурашника, яке воно створює, це місто живе своїм розміреним, відокремленим від фотокамер і екскурсійних маршрутів життям. І при наступному візиті туди (звичайно, я повернусь ще не раз!!!) хотілось би спробувати пожити з місяць в якомусь апарті в центрі Мангеттену, засинати під ранок в масці для сну, просинатися і пити каву (нуу, може не каву, спогади не найкращі))), гуляти розмірено по вулицях, сидіти в кафешках, нікуди не бігти, не поспішати, не запізнюватися.

Занесло трохи )
1.

Anyway, Нью-Йорк, The Big Apple.

Напевне, більшість моїх вражень все ж від Мангеттену – головної частини міста. Всі інші райони живуть своїм відмінним, уособленим життям. Ми жили на Лонг-Айленді. Година їзди по countryside, за вікнами – жовто-коричнева осінь і двоповерхові будиночки. Неймовірний контраст з Мангеттеном. А там – галасливе місто, галасливі люди, в очах мерехтить від жовтих cabs (а не дерев)) і маленьких кусочків неба, яке ледь видно крізь верхівки хмарочосів. І постійним фоном - аромати. Запах Мангеттена – це шалена суміш смаженої риби (основна нота!!), східних спецій (фалафелю) і, подекуди, сміття.
2.

В багатьох сучасних європейських містах поєднання старих районів з сучасними – це поєднання 2-3-х-поверхівок із хмарочосами. Мангеттен створює враження суцільного хмарочосу – десь старого як світ (і виглядає саме так), а десь – як з обкладинки глянцю.
3.

Люди.
 Це було моє перше і найбільше «ах!» Нью-Йорку. Звісно, вихованість і привітність для мене не є 8-м чудом світу. Але тут були зовсім інші, свіжі враження. Для жителів Нью-Йорку це не просто being polite. Це свідомість. Це стан душі. Коли посеред ночі на залізничній станції абсолютно незнайома дівчина їде до довідки на ескалаторі, щоб дізнатися для тебе, чи на правильній колії ти стоїш. Коли касирка в супермаркеті, прислуховуючись до акценту, питає звідки ви і далі вже «як вам Нью-Йорк, що ви вже бачили, що плануєте далі?». Коли перехожий на вулиці, не знаючи як тобі допомогти, зачіпає когось іншого і от в них вже ціле обговорення твого питання – найбанальнішого, повірте. Всі спокійні, постійно сміються і жартують. Машиніст в поїзді оголошує станцію – and now my favorite station. Ми підіймалися на верхівку Rockefeller Center – Top of the Rock. До ліфту нас відправляла весела афро-американка зі словами it’s 43 seconds of joy (саме 43 секунди ліфт зі звуковими та візуальними ефектами везе вас на 102-й поверх).

Від такого ставлення вже на другий день перебування починаєш почувати себе комфортно і майже як вдома. (І не кажіть мені, що це показуха! Показове have a nice day з посмішкою мені таки миліше, ніж злобне «шо нада?» на київському вокзалі).
4.

Стиль одягу в Нью-Йорку – smart casual. Відверто спортивно одягаються лише туристи. Мангеттенці ж поєднують любов до зручного взуття, такого як кросівки чи мокасини, з елегантністю ділових костюмів, суконь, пальт і якісних аксесуарів. Ще одна дивина – голі ноги жінок в будь-яку погоду. Модно, гарно, погоджуюся. У власному транспорті – без проблем. Але перебіжки від метро до роботи в +6 і під дощем без колготок – це екстрім!

5.

6.

7.

А ще тут модно прибирати гіменце за своїми друзями меншими ))

8.

Їжа і напої. Побутує думка, що в Америці жахлива їжа і ще гірша кава. З другим погоджуся. Вибачте, але американський варіант кави – це не кава. Тому в Starbucks ми зайшли лише як в одне із визначних місць. В домашніх кухнях -кавоварки з фільтрами, з яких виходить вагон незрозумілої рідини, названої кавою. Простіть, я люблю еспресо. Звісно, true espresso, пропущене через агрегат La Marzocco вартістю 13 тисяч доларів під тиском 9 бар протягом 25 секунд тут можна знайти (можемо порекомендувати мережу JOE). Але вартість $14 за правильну 30-грамову порцію – не для пересічного українця. 

А от стосовно їжі – це вже залежить від того, де їсти або де купувати продукти. Ми побували в кількох дуже якісних супермаркетах. Я ходила зачарована, як на екскурсії. Зі стану зачарованості мене вивела ціна буханки хліба - $6. За такі гроші можна нафастфудитися до відвалу (чим-попало, звісно). А хліб виявився надзвичайно смачним!

Також ми не могли не спробувати славнозвісні бутери в Katz's Delicatessen – закусочній в єврейському стилі на Мангеттені. Сендвіч з неймовірною пастромою власного виробництва плюс хрусткі огірочки. Смачно, але не на кожен день – шкодить фігурі і гаманцю ($20 за штуку).
9.

А от Лонг-Айленд став справжнім раєм для такого морепродуктового маніяка, як я ). Як ми вже писали раніше - про Captain Ben Bracco's Seafood Market - заради лобстерів я готова залишитися жити в палатці на березі океану! ))

Окрема тема – алкоголь. Просто йти по дорозі, придумати купити до вечері чогось міцного і таки купити вам навряд чи вдасться. Справа в тому, що алкоголь в основному продається лише в спеціалізованих магазинах, а вони знаходяться за якимись спеціальними «секретними» адресами – натрапити можна хіба випадково ))) В супермаркетах продається лише пиво і вино. І того і іншого, звичайно, шалений вибір. Найбільше вразив пивний відділ в Whole Foods – мережі супермаркетв здорової їжі. Дорогої здорової їжі )) Хоча, там нас вразило ВСЕ! Місцеве пиво чомусь зовсім не сподобалося.

Велика відмінність Нью-Йорку від європейських міст – майже повна відсутність курців. Лише окремі особи нервово затягуються на ходу під засуджуючими поглядами перехожих.
10.

Про транспорт ми вже писали тут, хочеться лише додати, що в поїздах неймовірно холодно. Година їзди від Лонг-Алейнду до Мангеттену – і ти перетворюєшся на бурульку з червоним носом і відмороженими кінцівками. Виявилося, що ми дуже теплолюбиві і ця манія кондиціонування приміщень до надзвичайно низьких температур нам незрозуміла.

Окремо хочу відмітити, що нас дуже вразив меморіал 9/11. Тут відчувається надзвичайно сильна енергетика...

11.

Хочеться ще писати і писати, але ви змучитеся читати )) Сподіваюся, будуть нові подорожі і нові враження, і тоді напишеться ще не одна історія.