Париж. Inception*

Париж ніколи не був моєю мрією. Він був одним із пунктів must visit списку, який складає собі кожна дівчина/людина/турагент ) Він не був загадкою, яку б я хотіла розгадати: 16 млн туристів в рік - які тут загадки? Вже все побачено, знято на камеру та обговорено. Чи є ще люди, які не знають хоча б декілька визначних місць в Парижі, не відвідуючи його? І все ж, іноді турагента в подорож кличе не серце, а робота, і це був саме той випадок. Той, коли ви їдете працювати і закохуєтеся на все життя. В нього. Неперевершеного, яскравого, незвіданого, таємничого, галасливого і в той же час спокійного, багатовікового і при тому завжди молодого, стильного, смачного і такого різного! Так, я закохалась в Париж. 

Ми приїхали в місто, коли вже зовсім стемніло, то ж воно вітало нас всіма своїми вогнями, головний з яких, звісно, Ейфелева вежа. Ви можете мати абсолютно різноманітні думки стосовно архітектурної та композиційної доцільності цієї конструкції в такому гармонійному місті як Париж, та все ж ви не відведете погляду від сяючої посеред ночі вежі.

Найбільш яскравий варіант першого побачення з Парижем - вечірня прогулянка на кораблику по Сені. Перш за все тому, що ви бачите масу найцікавіших місць Парижу лише за годину. Але крім цього, атмосфера цього міста відкриється вам вже з перших кілометрів подорожі. На берегах річки сидять закохані парочки, будинки на воді живуть своїм напіввідкритим для ока туристів життям, якийсь бенд грає легенький джаз, ви пропливаєте під мостом Мистецтв, який в народі називають мостом закоханих і розумієте - ви таки в Парижі. 

Дуже важливо - візьміть з собою вино та сир, і основне - хорошу компанію. І незабутній вечір вам гарантовано!

Після того, як вечірній Париж закрутив мене в шаленому міксі своїх вогнів, мелодій, запахів, вина та романтики, ранкове місто видалося тихим і надто скромним. Воно розкривало мені свої чари дуже поступово, і все ж запаморочило! 

Сад Тюільрі - чудовий райський куточок в самому центрі Парижу. З одного боку Лувр, з іншого - площа Згоди (Place de la Concorde). Прогулянки та пробіжки тут - чисте задоволення! 

А ось і секрет чудової форми парижанок будь-якого віку! 

Наступний пункт must see - Єлисейські поля, що тягнуться майже 2 км, та площа Шарля де Голля з Тріумфальною Аркою на ній. На арці зверху є площадка, на яку можна піднятися та охопити поглядом надзвичайний краєвид - 12 великих авеню розгалужуються звідси в різні строни. Піднімаємося пішки, вартість 10 євро. 

Париж любить покрасуватися перед гостями міста, саме тому тут так багато різноманітних оглядових площадок. Найвідоміша, звісно, Ейфелева вежа, висота якої 301 метр. Про Монмартр та Монпарнас розповім далі. Трошки нижчі, та все ж не менш цікаві варіанти висотного огляду Парижу - Нотр-Дам де Парі (45 м, 387 сходинок пішки, 15 євро), Центр Жоржа Помпіду (45 м, 3 євро - доступ на дах), велика арка на Дефансі з видом на нові квартали Парижу (110 м, 10 євро, ліфт), дах галереї Лафайєт з чудовим видом на вежу та Оперу (бесплатно), Інститут арабського світу (57 м, бесплатно).  

\

"Пять на євро, мадам! Купіл падарчік нєт праблєм!" Так вас зустрінуть темношкірі продавці з цілою низкою маленьких Ейфелевих вежок біля будь-якого визначного місця Парижу. Насправді, можна виторгувати і 7 на євро, хоча легше 14 на 2 )) Кому не захочеться привезти додому цілу жменю брелочків з найвідомішою у світі вежею? 

Фотосесії в Парижі - обов"язковий пункт програми. Хоча, насправді, найбільш яскраві враження я почала отримувати лише після того, як посадила всі акумулятори ))

Золотий купол собору Дому інвалідів сяє в променях осіннього сонця. Під куполом знаходиться гробниця Наполеона Бонапарта.

На території Дому інвалідів знаходиться величезний Музей армії - близько 500 тисяч експонатів, третя в світі колекція зброї. Вхід - 9 євро.

400 000 експонатів, довжина коридорів 17 км, один із найбільших музеїв світу. Так, це Лувр, і щоб побачити достатньо, вам доведеться потратити на це тиждень. 

Старі вулиці Парижу.

В такому розпіареному місті як Париж іноді хочеться зійти зі стандартних маршрутів і пройтися вуличками, на яких протікає стандартне життя місцевих жителів без натовпів туристів. Що ми і зробили )

Прогулюючись тихими кварталами міста ми натрапили на Площу Вогезів - найстарішу площу Парижу, яка колись називалася Королівською. Цікаво, що це єдина площа в Парижі, на території якої діють заборони на розпиття алкогольних напоїв, а також на домашніх тварин. 

Монмартр - найвища точка Парижу. Ми піднімалися сюди сходами, але можна і на фунікулері - якщо до того ви вже обійшли півміста і сил більше нема ) На вершині - базиліка Сакре Кер, яку видно практично з усіх точок міста. 

Монмартр - особливе місце, що живе своїм окремим, ні на що не подібним життям - вільним, творчим, закоханим. 

Тут вас обов"язково зупинить вуличний художник (а то і декілька) і запропонує намалювати ваш портрет. Коштує це всього лише 20 євро. 

На Монмартрі найбільша концентрація творчих особистостей Парижу. 

Із колишніх 30 млинів на Монмартрі до наших днів збереглося лише два. В одному із них - Moulin de la Galette - знаходиться одноіменний ресторан, в якому збережені всі основні механізми млина. 

Окрім митців на Монмартрі вештається велика кількість кишенькових злодіїв. Будьте обережні, пильнуйте свої гаманці, телефони та камери. 

Вулиці Парижу ніби театр, до якого повернуті всі стільці кафешок, які тут називають брассері. Відвідувачі за столами - глядачі, яких значно більше цікавить те, що діється навколо, ніж їхній співрозмовник. У всіх кафе столики на вулиці обігріваються, тому тут можна сидіти годинами навіть в найхолоднішу пору року.

Неодноразово читала про снобів офіціантів, які довго не приймають замовлення, довго його несуть, роблять вигляд, що не розуміють жодної іншої мови, окрім французької, кладуть прибори на голий стіл... ваш варіант ) Так, певна повільність в них присутня, особливо в обідній час, але іспанці в цій справі втерли французам носа, як на мене ) Так от, нам неймовірно пощастило провести свій цілий день в Парижі в компанії парижанина, з яким нас усюди приймали як своїх. Тому, в моєму досвіді паризьких кафе та ресторанів лише правильно вибрані заклади, найсмачніші страви, ввічливий персонал і чудесний настрій!

Французи вміють насолоджуватися життям вцілому, та їжею зокрема. Французька кухня вважається однією із найвишуканіших у світі. Обов"язкова кулінарна програма - цибулевий суп, мідії, рататуй, круасани, сири, равлики, устриці і вино.
Фаршировані виноградні равлики - насправді шедевр французької кулінарії! Страва називається Ескарго і готується з використанням масла, часника і порубленої зелені петрушки. Подаються ескарго на спеціальній тарілці - ескарготниці - з 6-ма або 12-ма отворами для равликів, а також із щипцями, якими тримають равлика та вилкою для витягування м"яса. Будьте обережні з цим обладнанням - равлики так і рвуться вислизнути із щипців )) Згадалася мені з цього приводу Вів"єн із вже такого культового фільму Красуня (Pretty woman), для якої ескарго було просто знущанням, а не стравою - slippery little suckers (c) (слизькі засранці) )))

Ескарго - це досить легка закуска, а після тривалих прогулянок хочеться їсти щось суттєве. Телятина з білим соусом - саме те! І без вина тут ніяк!!

Середня вартість обіду - 30-40 євро. Сервісний збір уже включений в суму чека, але ви можете залишити кілька євро поверх цього.

Між основними прийомами їжі або ж замість них ви можете запросто перекусити класичною французькою їжею - багет, сир та вино. Знаходите найближчу галявину з травою та робите з неї обідній стіл.
Одним із найкращих подарунків з Парижу також буде набір вино+сир. Зверніть увагу на те, що деякі сири мають дуже специфічний запах, про що при покупці ви можете навіть не здогадуватись, оскільки розкривають вони таку властивість лише поза холодильником і особливо коли знаходяться в поліетиленових пакетах. Випробувано на собі ))) Тому, будь-який потенційно "запашний" сир запаковуйте у вакуум. Це збереже настрій вам і людям, що подорожують з вами в одному транспорті )

Ще один чудесний варіант перекусу - смажені каштани.

2,5 євро маленький пакетик, 6 євро великий. Дуже ситна страва, тому маленькоі порцїї на людину більш ніж достатньо.

Вечірня кулінарна програма була ще смачнішою! Рибний ресторан Le Bar à Huîtres Montparnasse - рай для поціновувачів морської кухні. Входить в відому мережу ресторанів. Хороше обслуговування і надзвичайно смачні морепродукти - краби, омари, устриці, різноманітна риба, королівські креветки, скат.

Цікава подача страв, а також незвичне ще для нас меню в iPad. Звичайно, вина на будь-який смак. Є можливість резервування столиків в інтернеті. Дорого, але воно того варте!
Устриці - це тема для кількох окремих статей. Ви їх або не переносите, або обожнюєте! Частіше друге. Від генія гастрономічних описів: «Я їв устриці, які віддавали морем, холодне біле вино змивало легкий металевий присмак, і тоді залишався лише смак моря і відчуття соковитої маси в роті; і ковтав холодний сік з кожної раковини, запиваючи його терпким вином, і в мене зникло це відчуття спустошеності, і я відчув себе щасливим». Хемінгуей. "Свято, яке завжди з тобою".

Кулінарний підсумок дня: ми пережили гурманістичний шок! :)

Здавалося б, чи може щось бути в той день ще кращим? І тут ми піднялися на 56-й поверх Вежі Монпарнас - 210-метровий, потворний на думку парижан будинок, з якого відкривається воістину неймовірний вид на Париж. Наш Париж в той момент був нічним. В першу хвилину навіть слова кудись зникають. Панорама міста настільки нереальна, що хочеться себе вщипнути. Це фантастично - сидіти в ресторані, де до самого горизонту Париж, то ж ми вмостилися в Ciel de Paris (Небо Парижу, а як же інакше?) і за пляшкою вина обговорювали наш надзвичайний день в столиці Франції.

Ранковий індустріальний Париж з вікна готелю - це ще один штрих до загальної атмосфери міста.

В кожного свій Париж. Для когось це історія і архітектура, для когось мода і шопінг, кулінарія, нічні розваги, прогулянки... Це місто може подарувати будь-що, основне захотіти цього. І, звичайно, потратити трошки часу. День в Парижі став для мене інтерактивним путівником по місту. Тепер я знаю точно, що я хочу там побачити, що посмакувати, про що дізнатися і до чого доторкнутися. Тому, повернуся туди не раз. Чого і вам бажаю! ) 

* Процес зародження ідеї і розміщення її в чужій підсвідомості (в науковій фантастиці)).